Костопіль адміністративний, промисловий та культурний центр Рівненської області. Розташований на річці Замчисько, за 34 км. від обласного центру. Через місто проходить залізниця та автошлях.

Костопільщина багата покладами торфу, крейди, вапняку, гончарної глини ,каоліну. Основним багатством терену є базальт( з умістом кремнезему майже 53%) та ліси. Площа лісового фонду району становить 61,965тис.га, в тому числі 58,7 тис .га вкрито лісом. Основні породи дерев: сосна, дуб, граб, береза, осика, вільха.

Місто засноване за привілеєм польського короля С. Понятовського 14 листопада 1783 року, на прохання його власника Леонарда Ворцеля на місці невеличкого поселення Остальці.

1798 року в містечку налічувалось лише 30 дворів. Місцеві мешканці займались переважно лимарством, бондарством, ткацтвом та деревообробкою. 1851 року у місті було започатковане перше виробництво- винокурний завод, але містечко розвивалось дуже повільно. 1860 року тут нараховувалось лише 304 мешканці.

1861 року Костопіль стає власністю волинського магната, князя О.Чарторийського.

Значних зрушень в економічному розвитку міста не відбувалось до 80-х років 19 сторіччя, доки1883 року не було прокладено Поліську залізницю Рівне- Сарни –Лунінець. Промислове виробництво та торгівля різко пожвавились. 1885 року місто стає центром волості, за переписом 1897р. у Костополі проживало вже 1708 осіб.

У місті побудовано синагогу і костел, а у 1883р.-храм Св. Олександра Невського. 1898 року відкрито церковнопарафіяльну школу.

У цей період в Костополі виникли дві фанерні та меблева фабрики, лісопильний, чавуноливарний заводи, майстерні , що виробляли лемеші та паркет.

1903 року при залізничній станції почало діяти поштово- утелеграфне відділення. 1905-1908р.- працювала невеличка скляна гута, а з 1911року став до ладу склозавод- найбільше підприємство Костополя, де працювало понад 100 робітників.

У 1918-1920 роках костопільчани пройшли всю стадію боротьби різних суспільно – політичних сил, а за Ризьким договором 1921року Волинь, у т.ч. і Костопіль відійшли до відновленої Речі Посполитої.

На початку 20-х років у місті було 417 будинків та 2990 мешканців. 1921 р. Костопіль став центром міської гміни, а в 1925р.- повіту.

В місті та його околицях у 20-30роках діяли склозавод, фанерна, меблева, шкіряна фабрики, два приватні і один державний тартаки один паровий та два водяні млини, три смолярні , олійниця, лемішна майстерня, дві бойні ,три механічні млини, шість пекарень,220 дрібних торгівельних підприємств. Виробництва обслуговувала одна електростанція

У двох загальноосвітніх семирічних та початковій школі навчалось 800 учнів. При повітовому сеймику у дворічній ремісничій школі навчалося 40 дітей.

17 вересня 1939р. Червона Армія вступила на територію Волині, почалась радянізація українських земель. Усі підприємства було націоналізовані у грудні 1939 року. Через Костопіль провели шосейну дорогу Ровно – Сарни. 1940 року у місті створено Костопільську МТС. У Костополі відкрили дві середні школи з українською мовою навчання, педагогічне училище та бібліотеку.

1 липня 1941 року Костопіль було окуповано фашистськими загарбниками. 16 серпня 1941 року відбулись перші масові знищення населення переважно єврейської національності.

У період окупації продовжували працювати склозавод, тартак, бойня, млини та фанерна фабрика.

14 січня 1944року регулярні війська та партизанські з’єднання звільнили місто від фашистських загарбників. Почалась робота по відновленню промислового виробництва. Склозавод за короткий період почав працювати на повну потужність і щодоби давав 600кг. продукції. На території колишнього польського державного тартака пустили в дію три пилорами.

Упродовж 1945-1957рр. в місті працювало педучилище, 1952року відкрилися медсестринські курси, а через два роки почало діяти медучилище.

У 1960-1980 роках ведеться масове будівництво житлових будинків.

Культурний комплекс представлений Будинком культури, музичною школою, краєзнавчим музеєм, музеєм лісу, кількома бібліотеками.

Крім загальноосвітніх шкіл у Костополі працюють гуманітарна гімназія, ліцей-інтернат спортивного профілю, філія Рівненського медичного коледжу, будівельний коледж.

Мережу позашкільних закладів складають будинок школярів і юнацтва, станція юних техніків, школа інтелектуальних ігор «Сузірья», ДЮСШ.

У місті працюють потужні підприємства що займаються переробкою деревини і поставляють продукцію на експорт: ТОВ «Свиспан Лімітед», «УДК», «Дует». Також широковідомі своїми виробами Костопільський завод скловиробів, та ТМ «Родина»

У місті є митниця, товаро – пасажирська станція, станція автовокзалу, ринки. Працює чисельна кількість закладів побутових послуг, торгівлі та громадського харчування.

Через Костопіль проходять залізничні і шосейні дороги на Київ, країни Прибалтики, Львів, Трускавець, Варшаву.

Кількість населення міста складає 34 тис. жителів.