Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання – вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюються соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності. Завдання страхування від нещасного випадку такі: проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаних умовами праці; відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті, здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей. Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. 

    Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

    1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності та господарювання,  у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах; 

    2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 

    3) особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

    Закон також передбачає, що у разі заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою та до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй надається допомога Фонду.

    Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, із настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів. 

    Нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком і не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється винятково або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних із роботою. 

    У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісячну страхову виплату  в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; щомісячну страхову виплату особам, які мають на це право в разі втрати годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних із цим ритуальних послуг; фінансувати витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів перезування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (в разі її складення).

Фонд організовує  цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.     Фонд  може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: навмисні дії, а також бездіяльність, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; подання роботодавцем або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку. Фонд соціального страхування України може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнано пов'язаним з виробництвом. 

На сьогодні існує певний стереотип про страхові внески, як своєрідні індульгенції, сплативши які, підприємство може самоусунутись від вирішення проблем охорони праці, повністю переклавши це завдання на плечі Фонду. Насправді ж Закон України "Про охорону праці" чітко зобов'язує і роботодавця до виконання таких функцій. Окрім того, безпосередньо кожен працівник зобов'язаний знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці.

Адже важливо розуміти, що кожен нещасний випадок чи професійне захворювання – це не лише певні цифри у звітах, насправді це втрата здоров'я чи життя людини, а також це ще й психологічна травма як для потерпілого, так і для його родини.

Костопільське відділення УВД ФСС України у Рівненській області