Наливайко Руслан Володимирович
Народився 05.08.1977, загинув 04.07.2024
Руслан народився у селі Корчів’я Костопільської громади. Навчався у сільській школі та у міській школі №2, після закінчення вступив до Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу. Працював спочатку на колишньому домобудівному комбінаті, потім їздив на заробітки.
З початком повномасштабного вторгнення повістка чоловікові прийшла не одразу, а коли отримав, одразу вирішив, що треба йти воювати. Через день після першої співбесіди Руслан повернувся додому, а після другої зателефонував до матері і сказав, які речі йому треба принести.
Після двох місяців навчання на військовому полігоні Руслан Наливайко влітку 2023 року вирушив на Покровський напрямок помічником гранатометника штурмового відділення в/ч А4640. Після першого поранення воїна прооперували в Покровську, і він повернувся на службу. Після другого поранення лікувався, пройшов курс реабілітації і знову повернувся до своїх побратимів.
«Коли мій син пішов на бойове завдання і деякий час не виходив на зв’язок, я звернулася до ТЦК. У відповідь на запит військова частина повідомила, що Руслан 4 липня 2024 року зник безвісти в Покровському районі на Донеччині. Більше жодних звісток. Я телефонувала його командиру, той розповів, що Руслан нібито був поранений в руку, пішов на евакуацію і зник. Відповіді на запит у Червоний Хрест про можливе перебування у полоні теж не було. Через два роки, у липні 2026-го, зателефонував слідчий з Одеси й повідомив про збіг прижиттєвих відбитків пальців мого сина, татуювання на руці та за іншими ознаками. Після цього мені сповістили, що він визнаний загиблим», - розповіла мама Руслана Наливайка Ніна Трусевич.
17 липня 2026 року Костопільська громада попрощалася з загиблим. Його відспівали у церкві села Корчів’я й поховали на сільському цвинтарі.
Вічна пам’ять.
