Пісків
Перша згадка про село належить до 1577 року. Існують перекази, що землі населеного пункту належали пану Пісківському, від прізвища якого і пішла назва села. Маєток поміщика знаходився на місці хати одного з місцевих мешканців, про що свідчить знайдений під землею льох. На початку XVII ст. в селі було 54 будинки.
У 1753 р. в селі відкрили церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Ця деревʼяна церква належить до оригінальних зразків деревʼяного монументального зодчества Пригоринського регіону історичної Волині і є святинею Піскова. Вона пережила роки лихоліття і залишилася діючим храмом.
У липні 1920 року владу захопили більшовики, а у вересні цього ж року село Пісків відійшло Польщі. Під час Другої Світової війни село перебувало в окупації. Німці спалили частину хат, частину мешканців вивезли на примусові роботи. У 1943 році частина мешканців села стали до лав Української повстанської армії. Старожили кажуть, що в УПА перебувало приблизно 25-30 мешканців Піскова.
Першу школу в Піскові відкрили у 70-х рр. XIX ст. німці-колоністи. У 20-30-их роках XX ст. діяла польська початкова школа. Під час окупації школа не працювала, навчання відновили у 1944 році. Згодом її кілька разів добудовували, а у 2014 році розпочалося будівництво нової школи. Наприкінці 2017 року у Піскові відкрили ліцей імені Героїв-земляків.
Нині село є центром Пісківського старостинського округу Костопільської громади, до якого входять також села Рокитне, Яснобір та Моквинські Хутори.
