Підлужне
Село Підлужне засноване, за деякими даними, у першій половині ХV ст., за іншими - у другій половині ХVІI ст. Назва села Підлужне, за переказами, походить від того, що перші хати села були розташовані понад лугом, який простягався вздовж річки Горинь. Так і виникла назва – Підлужне.
Першими поселенцями були вільні козаки. За переказами старших людей, у цих місцях нібито побував Богдан Хмельницький, який старшим у селі призначив козака Бабича. Той загинув, залишивши вдову з дочкою. Пізніше, коли Правобережна Україна відійшла до Польщі, землі та село Підлужне відійшли до князів Радзивіллів, село стало центром їхніх маєтностей. Князі Радзивілли побудували над лугом свій замок, а також костел. У цьому костелі були поховані князі Радзивілли ("Ілюстрований путівник по Волині" Луцьк, 1929р., ст.218). Костел та замок були зруйновані у 1903-1905 роках. Замок згорів, костел був повністю знищений у роки Другої Світової війни.
Панування Радзивіллів тривало до XVIII ст., коли село перейшло до Чарторийських. Щоб мати біля замку проточну воду, новий власник наказав прокопати канал довжиною два кілометри, який виходив з річки Горинь і з’єднувався з нею через Замчисько. У замку тримали понад 100 гончих собак для полювання. Для них спеціально спорудили млин на каналі й мололи зерно. Це місце й зараз називають «собача гребля».
У ХІХ ст. княгиня з родини Радзивілів-Чарторийських продала Підлужне з навколишніми селами російському уряду. Про це свідчить запис з «Ілюстрованого путівника по Волині» /Луцьк,1922р./
Після скасування кріпосного права у цій місцевості створювали колонії німців та чехів. 400 німецьких сімей було в Трубицях та Підлужному. Німці займалися тваринництвом.
У 1875 р. у Підлужному відкрили однокласне училище, у ньому навчалося 25 учнів, переважно діти заможних людей. За переписом населення 1897 року у Підлужному мешкало 755 осіб. Працювали суконна мануфактура, шкіряний завод, цегельний завод, було декілька млинів та винокурний завод. У 1909 році в Підлужному було 385 дворів.
Період становлення радянської влади був важким, у 1941 році село окупували німецькі війська. Майже всі хати у Підлужному були спалені, убито кілька сотень людей, майже стільки ж вивезли на примусові роботи в Німеччину.
Після війни Підлужне поступово відбудувалося і стало центром сільської ради Костопільського району, до якої входили села Велика Любаша, Корчів’я, Космачів, Трубиці. Відновила роботу початкова школа. З часом вона стала восьмирічною, а у 1980 році у Підлужному збудували нову середню школу. Нині навчальний заклад працює як філія Великолюбаського ліцею. Село є центром Підлужненського старостинського округу у складі Костопільської громади.
