logo

ЇХНІМИ ІМЕНАМИ ЗГОДОМ НАЗИВАТИМУТЬ ВУЛИЦІ НАШОГО МІСТА

І знову тривожно звучить у наших душах набат, і знову від наших сердець відривається щось особливе та разом з душами Героїв лине на небо, де на загиблих чекатиме тепер уже вічний спокій.
Хоча спокій - це не їхнє, адже разом з душевним всесвітом раптово згасла й позитивна людська енергетика, вмить перетворившись на небесну ауру, яка має іще послужити іншим в ім’я правди та вищої справедливості. Сьогодні на майдані Шевченка костопільчани прощалися одразу з двома захисниками України - Михайлом Лазуцьким, 1971 року народження та Ігорем Левицьким з 1995 року.
У молодості Михайло Лазуцький служив у прикордонних військах, займався боротьбою, маючи дуже веселу вдачу, завжди був душею будь-якої компанії. Трудився на Костопільському склозаводі, а останні 20 років разом з дружиною, з якою прожив 30 років, були за кордоном, де він працював будівельником. Коли народився онук, вирішили зробити в роботі перерву. Приїхали додому. Михайло не міг натішитися внучком, а коли розпочалася широкомасштабна війна, добровільно пішов у територіальну оборону, щоб захистити дітей та онуків.
Бойові побратими розповіли, що Ігор Левицький був чудовою людиною, справжнім патріотом, мудрим командиром відділення, напрочуд комунікабельним та товариським, мав багато друзів, з якими завжди ділився останнім. Ігор працював водієм таксі за кордоном, а коли русня нагло вдерлася на нашу землю, одразу приїхав захищати свою Батьківщину. Проходив військову строкову службу в Збройних силах України з 2015-го по 2016 рік, дуже любив свою родину, бо власної сім’ї створити не встиг. У нього залишилося два брати.
І ось хлопців не стало... Хоча у кожного були особисті плани, обидва, проявивши стійкість та мужність, в один день - 27липня 2022 року загинули в боях на Донеччині та на Херсонщині, обидва любили Україну, своїх рідних та друзів, наше рідне місто, пишалися ним. Ми також пишаємося своїми Героями та знаємо, що їхня жертовність не марна, та що прийде час, і їхніми іменами обов’язково назвуть вулиці рідного Костополя, увічнивши подвиг своїх синів в ім’я свободи та незалежності. Вклоняємося нашим Героям, щиро співчуваємо рідним і близьким загиблих. З такими захисниками нас не подолати нікому й ніколи.
Ми завжди пам’ятатимемо про них!