Опанасюк Валерій Адамович
Народився 20 травня 1971 року - загинув 20 лютого 2014 року.
Валерій Адамович Опанасюк народився 20 травня 1971 року в селі Дюксин. Мав брата і двох сестер. Після закінчення місцевої школи отримав фах слюсаря. Багато років працював телемайстром, а з кінця 2008 – автомеханіком у Рівному.
Був двічі одружений. Від першого шлюбу мав сина. Із другою дружиною виховував чотирьох дітей – синів Іллю й Артема та доньок Ангеліну й Софію.
Валерій Опанасюк цікавився політичним життям країни, у 2004 році брав участь у Помаранчевій революції.
Участь у Революції Гідності. До столиці на акцію протесту Валерій Опанасюк приїхав 1 грудня 2013 року, потім регулярно приїжджав до Києва й зупинявся у наметовому містечку на Майдані. А коли повертався додому, ходив на місцеві віча.
У Києві Валерій Опанасюк чергував на барикадах, допомагав новоприбулим протестувальникам. Побратими називали його Валерою Тризубом. У січні брав участь у протестних акціях на вулиці Михайла Грушевського. Був упевнений: якби на Майдан вийшло більше людей, жертв удалося б уникнути. У лютому Валерій чергував у лікарнях, щоб захистити поранених майданівців, яких викрадали силовики. Після одного з таких чергувань відчув, що захворів. Із запаленням легень повернувся до родини. 18 лютого, дізнавшися про розстріли протестувальників в урядовому кварталі, Валерій знову вирушив до столиці. 19 лютого допомагав прибирати в наметовому містечку та спілкувався з рідними.
Уранці 20 лютого, коли майданівці почали відтісняти силовиків від монумента Незалежності вгору по вулиці Інститутській, Валерій Опанасюк, побачивши перших убитих і поранених, кинувся допомагати виносити потерпілих. Під час наступу протестувальників Валерій, захищений лише металевою каскою, намагався витягти з-під обстрілу пораненого побратима неподалік від барикади біля верхнього в’їзду до Міжнародного центру культури і мистецтв Федерації профспілок України ("Жовтневого палацу"), однак о 09:28 куля влучила просто йому в серце. Загиблого на дерев’яному щиті перенесли до майдану Незалежності.
Валерієві Опанасюку було 42 роки.
Валерія Опанасюка поховано у Рівному. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Валерієві Опанасюку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно).
Відомі невідомі патріоти: "Небесна сотня" Валерій Опанасюк
