Дорош Петро Миколайович
Народився 27.11.1974 року - загинув 16.08.2023 року
16 серпня 2023 року, в комунальному підприємстві “Дніпровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова”, помер від отриманих поранень солдат Дорош Петро Миколайович. Він був сміливим і відданим воїном, який ставив інтереси нашої нації понад усе.
Добродушний, спокійний, товариський Петро ніколи не відмовляв у допомозі, завжди відгукувався на людський біль чи проблеми. Він був надійним товаришем, завжди готовим підставити плече у важку хвилину. За це його любили й цінували.
Захисник народився 27 листопада 1974 року в селі Осова, тут будував своє життя. Закінчив місцеву школу, а далі освіту здобував у Колківському вищому професійному училищі. Працював робітником на різних підприємствах.
У квітні 2022 року пішов захищати нашу державу, військову службу проходив у військовій частині А4046.
Вдома на Петра чекали двоє синів та дочка.
Громада зустріла Героя у Костополі, на майдані Шевченка відбулося загальноміське прощання. Тут зібралися рідні та близькі Героя, громадськість та представники влади. Прощалися із Петром і у рідному селі Осова. Чин похорону відбувся у місцевому храмі. А по завершенню Героя провели пішою ходою до місцевого кладовища.
Вічна пам'ять!
ДОПОВНЕНО:
25 лютого 2024 у Німецькій газеті "Buch Zwei" опублікували про нашоно воїна-земляка Петра Дороша.
Зміст статті:
Осова на заході України на багато кілометрів оточена лісами. До Польщі та Білорусії недалеко, але Петро Дорош завжди жив у своєму рідному селі. Він став лісником. Він не блукав по лісах на машині, а волів їздити верхи.
Його шкільна подруга Тамара Охріменко згадує: «Він був спокійною, веселою людиною». Одного разу їх викликали разом до директора: Петро смикав Тамару за косички, і вона дала йому за це в ніс та розбила його до крові.
З математики Петро був найкращим в класі,- згадує Охріменко. Навіть коли вона згодом емігрувала до Німеччини, вони підтримували зв’язок. Вона пам’ятає його як віруючу людину який брав активну участь в житті сільської громади. «Він був людиною, яка вселяла впевненість»,- каже однокласниця.
Навіть після розлучення своє життя Петро присвятив родині: мав двох синів і дочку. Дорош, православний християнин, працював у громаді над відновленням і доглядом зарослого єврейського цвинтаря. «Саме так воно було і для нього», — каже Охріменко.
Петро Дорош пішов добровольцем на військову службу відразу після початку війни. Був поранений під Бахмутом і помер у лікарні Дніпра 16 серпня 2023 року. Його коня продали після смерті. Ні в кого не вистачило сміливості їздити цим конем.
