Касіян Василь Васильович

Дата: 29.01.2024 10:43
Кількість переглядів: 77

Народився 25.04.1989 року - загинув 20.01.2024 року

Він народився на російській території. Але це не завадило стати щирим патріотом України, боротися майже десять років проти російських окупантів. А врешті, віддати за свободу українців власне життя. Без батька залишилося четверо дітей…Старший солдат Касіян Василь Васильович загинув 20 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Роботинного на Запоріжжі.

Василь Касіян народився 25 квітня 1989 року в селі Гончарівка Приморського краю (рф). У дитинстві разом із родиною він переїхав у село Великий Стидин, яке стало його батьківщиною. Василь навчався у місцевій школі. Працював у лісопильному деревообробному цеху.

В 2015 році він добровольцем пішов на фронт, воював у складі 80-ї та 128-ї бригад. Під час служби в Краматорську Василь познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною. Сімʼя проживала там до початку повномасштабного вторгнення. Певний час Василь працював на складі в місті Краматорськ. Щоб захистити свою родину, він разом із дружиною та дітьми повернувся до рідного села на Костопільщині.

«Василь був світлою, доброю та щирою людиною. Він любив допомагати іншим, давав безцінні поради. Василь вмів дарувати радісні й щасливі моменти у будь-який час і це завжди було приємною несподіванкою. Дуже сильно любив гуляти та проводити час зі своїми дітьми, він був чудовим батьком та прекрасним чоловіком», - розповідає дружина загиблого Катерина.

Свідома громадянська позиція не дозволила Василю залишитись осторонь тієї біди, що прийшла до України з боку сусідньої країни-агресора. Спочатку повномасштабного вторгнення старший солдат Василь Касіян виявив бажання захищати країну. Василь служив кулеметником 65-ї окремої механізованої бригади.

«Перебуваючи у зонах активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко, а, навпаки, намагався підтримувати всіх, переконуючи, що все буде добре. Василь отримав за службу багато поранень та контузій, але продовжував боронити рідну землю. Я дуже просила щоб він повернувся додому…», - розповідає дружина Катерина.

Немає значення хто і де народився. Має значення те, що загинув мужній воїн за нас з вами, за свою землю, за Україну. У героя залишилась дружина та четверо дітей, найменшій дівчинці всього 1 рік.

За час служби був нагороджений медалями «За військову службу Україні», «Ветеран Війни», «Операція об’єднаних сил» та нагрудним знаком «Кров за Україну».

З Василем Касіяном прощалися у Костополі, а поховали в селі, яке було для нього рідним. Чин похорону відбувся у Соборі святих апостолів Петра і Павла ПЦУ. На майдані Т.Г. Шевченка зібралися жителі громади, рідні люди військового, представники влади та духовенства. Усі вони проводили Василя в останню земну дорогу. Поховали воїна на кладовищі в селі Великий Стидин.

Вічна пам'ять захиснику та співчуття близьким..

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь