Супрунець Павло Михайлович
Народився 19.12.1969 року - загинув 06.02.2023 року
Старший солдат Супрунець Павло Михайлович віддав своє життя захищаючи країну. Він загинув 6 лютого 2023 року під час ведення наступальних дій та бойового зіткнення з силами противника під Бахмутом на Донеччині.
Торік, 5 лютого, рідні востаннє чули голос Павла. Після того він разом із побратимами вирушив у бій та не повернувся. Понад рік військового вважали безвісти зниклим. Рідні вірили і сподівалися на краще, робили все можливе, щоб дізнатися про долю Павла. Думали він в полоні, а потім вважали смерть непідтвердженою інформацію. Та, на жаль, його загибель підтвердили експертизою ДНК на початку січня 2024 року. Павла Супрунця поховали у Дніпрі як тимчасово невідомого захисника України. Цієї суботи герой назавжди повернеться додому.
Павло Супрунець народився у селі Мала Любаша 19 грудня 1969-го року. Навчався в місцевій школі, а далі здобув професію столяра у Мирогощанському аграрному фаховому коледжі. Згодом був призваний на строкову службу. Після служби опанував професію будівельника. Щоб підтримувати сім’ю, Павло багато працював. Згодом усі разом вони переїхала в місто Костопіль, де почала облаштовувати нове житло. Тепер дружина і двоє дітей осиротіли..
«Гарний професіонал своєї справи. Він багато часу приділяв роботі, його поважали та до нього прислухалися. А вдома Павло був добрим чоловіком, хорошим батьком, люблячим сім’янином. Та вже 24 лютого усе змінилося... Павло зібрав речі та став на захист Батьківщини», — розповідає дружина Ірина Супрунець.
Чоловік був вірним сином своєї Батьківщини, вболівав за долю України. Під час повномасштабного вторгнення одразу пішов до військкомату, 1 березня 2022 року був призваний на військову службу.
«Це було його стійке рішення, яке не обговорювалось. Після навчання поїхав з побратимами захищати місто Суми. Згодом був направлений виконувати бойові завдання щодо захисту суверенітету та цілісності України у Бахмут. Служив стрільцем в 14-му окремому стрілецькому батальйоні "Полісся". Він був надзвичайно добродушний, завжди готовий прийти на допомогу іншим. Він оберігав нас від усього, поряд з ним ми відчували себе насправді наче за кам'яною стіною. Мені його дуже не вистачає, Павло дуже наших своїх донечок, називав лагідно - мої дівчатка», — розповідає дружина.
Вшанувати пам'ять військового прийшли рідні, друзі, військовослужбовці, представники влади та жителі громади. 17 лютого чин похорону відбувся у соборі святих апостолів Петра і Павла ПЦУ. Пішою ходою полеглого героя провели до майдану Т.Г. Шевченка, де прощалася із ним громада. Поховали захисника на «Новому» кладовищі поруч з іншими воїнами небесного легіону.
Вічна пам'ять!
