Демчук Сергій Володимирович
Народився 07.06.1999 року - загинув 26.07.2024 року
Він піклувався про родину та мріяв одружитися із коханою дівчиною. Сергій Демчук віддав своє молоде життя за мир на українській землі. Воїн загинув 26 липня 2024 року під час мінометного обстрілу на Запоріжжі. Того дня він востаннє виходив на зв'язок із рідними. Повідомив про обстріл, сказав, що все обійшлося. Та поранення Сергія були несумні із життям.
Сергій Демчук був старшим сином та завжди піклувався про своїх рідних: матір та брата. Він хотів одружитися з коханою дівчиною та купити будинок. На жаль, молоде життя обірвалося на війні. Сергію було всього 25..
Демчук Сергій Володимирович народився в с.Осова 7 червня 1999 року, навчався в місцевій школі. Згодом здобував спеціальність будівельника у Луцькому училищі. Працював на підприємстві дробильником. У 20 років проходив строкову службу і виявляв неабиякий інтерес до військової справи, хотів йти на контрактну службу, але матір відмовляла сина.
"Сергій самостійно підписав контракт на проходження служби у резерві. Він казав, що служба це саме те, чого він хотів. Сергій така людина, яка не може стояти осторонь. Якщо біда, він перший кинеться допомагати. За себе не подумає, а комусь допоможе", - розповідає матір воїна Галина Демчук.
У 2022 році Сергій поїхав на заробітки за кордон. Через тиждень почалося повномасштабне вторгнення. Його знайомі залишилися працювати далі, а він єдиний без вагань повернувся захищати Батьківщину. Сергія Демчука призвали на службу 27 лютого 2022 року. Він був стрільцем 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти Національної гвардії України. Мав позивний "Бізон".
"Сергій був дуже добрий та дружній до оточуючих і ніколи не відмовляв у допомозі. Дбав про наш будинок та господарство. Думав про майбутнє.. Разом із дівчиною вони хотіли купити хатинку. Мали одружитися вже, він зробив їй пропозицію", - каже матір Галина Демчук.
31 липня Костопільська громада у скорботі зустрічала траурний кортеж. Загальноміське прощання відбулося на майдані Т.Г. Шевченка. Близькі люди Сергія та костопільчани віддали воїну останню шану. Потому із героєм прощалися у рідному селі Осова. Чин похорону священники ПЦУ звершували у місцевій каплиці. Сергія Демчука поховали на кладовищі в Осові. Чи не все село зібралося, аби провести в останню земну дорогу молодого військового, який захищав Україну до останнього подиху.. Пішою ходою місцеві пройшли до кладовища, де схилили голови в пам'ять про вірного захисника нації.
Вічна слава Сергію Демчуку!
