Монашко Анатолій Миколайович
Народився 21.06.1977 року, загинув 07.08.2024 року.
Анатолій доєднався до лав ЗСУ, аби його дітям не довелося воювати. Він понад усе любив свою сім'ю: дружину, двох синів та двох доньок. Хотів для них найкращого майбутнього.
Анатолій Миколайович Монашко народився 21 червня 1977 року в Осові на Костопільщині. Закінчив місцеву школу. В рівненському училищі №11 здобув спеціальність токара-оператора. Потому повернувся в рідну Осову, створив міцну сім'ю, яку завжди оберігав. Працював на місцевих пилорамах, пізніше - кочегаром у ФАПі. Разом із дружиною виховував чотирьох дітей. У грудні 2022 Анатолія мобілізували. Чоловік був старшим навідником гранатометного взводу роти вогневої підтримки.
"Він казав, що йде воювати, аби наші діти не воювали в майбутньому. Мій чоловік був справжнім патріотом і хотів служити. Подавав заяву на добровольця, але йому відмовили. Пізніше призвали і він без сумнівів пішов захищати країну. Анатолій - товариська людина. Він добре відгукувався про командування та побратимів. Серед них був старшим, вже сивим. Тому, отримав позивний "Дєд". Разом із побратимами вони побували в багатьох гарячих точках: під Бахмутом, Лиманом, Куп'янськом, Табаївкою. Анатолій отримав державну відзнаку", - каже про чоловіка Олександра Петрівна.
Анатолій Монашко отримав заохочувальну відзнаку "Хрест доблесті" від Міністерства оборони України. Пройшов на війні нелегкий шлях та поклав своє життя 7 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Запоріжжі.
16 серпня в останню земну дорогу проводжала Анатолія громада. Прощалися з воїном у Костополі на майдані Т.Г. Шевченка. Віддати останню шану зібралися найближчі люди захисника, жителі міста, військові, представники влади та духовенства. Потому із Анатолієм Монашком прощалися у рідному селі Осова. Чин похорону звершували священники ПЦУ в місцевій каплиці. Пішою ходою односельчани проводжали воїна на кладовище. В селі Осова його поховали.
Світла пам'ять та щирі співчуття рідним!
