Троє полеглих бійців: у Костопільській громаді оголошено день жалоби
Жахлива звістка надійшла в нашу громаду. У боротьбі за волю та незалежність нашої держави свої життя поклали: Андрій Левчук, Василь Сокол та Олексій Цикун. Костопільська громада попрощається із трьома мужніми воїнами. Героїв-земляків зустрінуть 1 вересня.
07:30 - в'їзд траурного кортежу у місто Костопіль. Маршрут: вул.Рівненська - вул. Нова - вул. Коперніка - вул. Бурова - вул. Складова - вул. Дерев’яна.
12:30 - заупокійна літія в домівці Андрія Левчука (Польська, 16) та Василя Сокола (Оксамитова, 9а)
13:00 - чин похорону у соборі святих апостолів Петра і Павла ПЦУ за загиблими Андрієм та Василем.
По завершенню чину поховання відбудеться піша хода до майдану Т.Г.Шевченка
Орієнтовно о 14:30 - загальноміське прощання на майдані із трьома захисниками.
Потому Андрія Левчука та Василя Сокола поховають на кладовищі «Нове» поруч з іншими воїнами небесного легіону. Із Олексієм Цикуном прощатимуться і місцевому храмі села Злазне, там його і поховають.
Левчук Андрій Васильович народився 2 липня 1987 року у Костополі. Навчався у школі №8, а згодом в училищі на столяра. По завершенню навчання виготовляв меблі на підприємстві. Торік у липні доєднався до лав ЗСУ. Андрій пройшов відбір до третьої штурмової бригади.
"Андрій змінився за останній рік і став дуже серйозним. Він пишався бути в елітних військам і знайшов себе, напевно, у службі. їздив на БМП. Був водієм останнього екіпажу, який вивозив поранених із Авдіївського коксохімічного заводу. Також захищав наші кордони на Харківщині. Вже будучи у війську познайомився із дівчиною. Можливо вже і про сім'ю думав, бо дружини та дітей не мав", - каже матір Ганна Левчук.
Вдома на воїна чекали матір та брат. Нещодавно Андрій дізнався про смерть тата і поїхав у відпустку додому. Дорогою він потрапив у смертельну ДТП 29 серпня.
Сокол Василь Миколайович народився 1 січня 1978 року в Костополі. Навчався в школі №1. Згодом здобув професію бухгалтера в місті Кам'янець-Подільський. Працював за кордоном на будівництві та на місцевих підприємствах. Разом із дружиною прожив у шлюбі 21 рік. Під час повномасштабного вторгнення Василь був за кордоном. В перший тиждень він повернувся додому до сім'ї.
"Василь сказав, що не може бути за кордоном, коли його рідні тут. Він приїхав та одразу пішов у військкомат. Пройшов ВЛК і йому сказали чекати. А вже у жовтні 2023 року Василя призвали.. Я пам'ятатиму його як добру людину, яка ніколи не образить. За всі ці роки я ніколи не чула про нього поганого слова від інших", - каже дружина Наталія.
Вдома на Василя чекала вся родина: дружина, батько, сестра та племінники. Він служив на Сумщині, а потім на Донецькому напрямку. Василь Сокол отримав травми під час ДТП. Впродовж дев'яти днів за його життя боролися медики в Дніпропетровській лікарні імені І. І. Мечникова. На жаль, серце Василя зупинилося 27 серпня 2024 року.
Цикун Олексій Адамович народився 5 березня 1975 року у селі Злазному. Був найменшим у багатодітній родині, мав чотирьох сестер і брата. Навчався у місцевій школі, а потім в училищі здобув професію муляра. В 1996 одружився і створив сім'ю. У Костополі разом з дружиною Олексій виховав двох доньок, а згодом став дідусем. Він все життя працював у ТОВ «Свиспан Лімітед». У 2015-2016 роках брав участь в АТО. 27 травня цього року отримав повістку та поїхав захищати наші кордони на Донеччині.
"Як розповіли побратими, 8 серпня осколок потрапив під бронежилет Олексія. Так він загинув..Це трапилося в Покровському районі. Я пам'ятатиму Олексія як доброго чоловіка, який любив своїх дітей, онука, зятів, мав багато друзів", - каже дружина Оксана.
Вічна пам'ять захисникам, щирі співчуття рідним та всім, хто знав воїнів!
