Хто був на війні, ніколи не забуде страшну розруху, запах горілого і відчуття смерті. Історії наших захисників
Майор медичної служби Роман Савицький (Док) з Костополя з лав ЗСУ звільнився за віком у 2020 році. У 2017-2019 брав участь в АТО, і на початку повномасштабного вторгнення Роман Савицький, маючи бажання бути корисним, двічі звертався в Костопільський ТЦК, хотів продовжити службу. Проте йому подякували за громадянську позицію і відмовили, бо вже не перебував на військовому обліку. Тож чоловік пішов допомагати волонтерській організації «Воля», возив гуманітарну допомогу нашим хлопцям на схід. Пізніше познайомився з командиром окремого батальйону «Волинь» Української добровольчої армії та прийняв його пропозицію служити бойовим медиком.
Роль бойового медика на війні важко переоцінити. Його завдання — надавати медичну допомогу і рятувати життя поранених під час бойових дій, а також швидко передавати їх для евакуації і подальшого лікування. Робота бойового медика небезпечна, вимагає великої відданості справі. У підрозділах добробату Док проводив заняття з тактичної медицини.
«Найважче в роботі – це втрати бійців та поранення різної складності, коли медик має швидко з’ясувати, кому надавати допомогу насамперед. Найперше допомогу надають тим, у кого масивні кровотечі, а коли таких поранених декілька, надаєш допомогу тому, хто знаходиться ближче до тебе. Працювати на небезпечних ділянках треба дуже обережно, пам’ятаючи про власну безпеку, адекватно оцінювати ситуацію.
«Якось наш підрозділ виконував бойове завдання поблизу Великої Новосілки на Донеччині. Ми мали цілодобово спостерігати за ворогом, виявляти наявність та види ворожої техніки, його перегрупування. До ворожих позицій було десь 4 кілометри, це була «сіра зона». Дані передавали командуванню, далі працювали наші БПЛА. Ми виконували по суті розвідувальні завдання, я працював медиком-розвідником. Для ворога ми були дуже незручні, постійно заважали. Тож вони неодноразово вчиняли провокації у вигляді несправжнього наступу, просочування диверсійно-розвідувальних груп та інші. Але нічого не виходило, тож ворог постійно бив по наших позиціях з усіх видів озброєння, а потім підіймав у повітря дрони. Ми дивилися, як вони пролітають то в один бік, то в інший, і неможливо було відрізнити свої від чужих. Діставалося нам добряче. Особливо небезпечні постріли з танка, адже виходу не чути, а приліт чути дуже добре. Ми отримували контузії, і я також. На щастя, вони були неважкі, ми залишилися в строю.
Зрештою наші позиції розбили вщент. У нас був один 300-ий - отримав множинні поранення та важку контузію. Його вчасно відкопали з-під уламків та землі, надали допомогу й відправили еваком в тил.
З часом тактика наших дій змінилася. Наші мобільні екіпажі виїздили у вказані місця, «насипали» ворогу та швидко змінювали позиції. Я як бойовий медик виконував медичне забезпечення бійців. На щастя, у нас тоді поранених не було», - розповів Док.
На війні усім важко, і кожен, хто там побував, ніколи не забуде страшну розруху, запах горілого і відчуття смерті. Роману Савицькому пощастило мати хорошого командира, який пройшов шлях від простого добровольця до комбата, переніс поранення, має великий бойовий досвід, цінує та береже підлеглих. Від цього залежать їхні життя.
У 2023 Роман Савицький звільнився за станом здоров’я. Зараз займається військово-патріотичним вихованням у Центрі дитячої та юнацької творчості Костопільської міської ради: проводить заняття з тактичної медицини, бере участь у вишколах від громадської організації «Військово-патріотичний клуб «Юний доброволець»» для школярів.
