Слюсар Дмитро Олександрович
Народився 27.11.1998, загинув 26.04.2025
Дмитро Слюсар народився у селі Трубиці на Костопільщині. Навчався у місцевій початковій школі та у Великолюбаській школі. Після закінчення Костопільського будівельно-технологічного коледжу Дмитро вступив до Національного університету «Львівська політехніка», навчався на хіміка-технолога.
Після завершення навчання повернувся у рідне село. Щоб заробити кошти й побудувати власну кар’єру та створити сім’ю, поїхав за кордон на заробітки. Коли познайомився з майбутньою дружиною, повернувся в Україну, одружився. Молода сім’я оселилася в Любомлі на Волині, згодом придбала власне житло.
Коли почалася війна, Дмитро одразу долучився до волонтерського руху: возив на фронт харчі, ремонтував машини, допомагав усім, чим міг. Сказав батькам, що на війні потрібна ще більша його допомога, і на початку 2024 року Дмитро Слюсар підписав контракт із ЗСУ, служив навідником танкового взводу.
«Щоб я не хвилювалася, Дмитро не завжди розповідав, де саме він перебуває, і навіть коли розпитувала, відповідав, що у відпустці, може, розповість. Я працювала у Польщі, брала відпустку, щоб його побачити, коли приїде. Відпустка у сина була у жовтні 2024-го. Наступна мала бути з 15 травня 2025-го, ми всі його так чекали! Та він повернувся на щиті», - розповіла мама воїна Світлана Слюсар.
18 березня 2025 року Дмитро з побратимами зайшов на позиції біля Диліївки на Донеччині. 26 квітня під час виходу з позицій солдат Дмитро Слюсар загинув, рятуючи своїх побратимів, унаслідок влучання ворожого дрона.
«Мій син був глибоко віруючою людиною. Ще удома прислуговував священику у церкві села Велика Любаша. Дмитро був і залишиться для нас прикладом глибокої віри та великої любові до України, до дружини, до мами і всієї родини. Навіть побратими дивувалися, як він молився за них усіх і як в бою завжди допомагав», - розповіла також мама захисника.
Дмитро нагороджений відзнакою Президента «За оборону України» (2022), відзнакою командира 28 окремої механізованої бригади ім.Лицарів Зимового Походу «За службу» (2025), орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Поховали нашого земляка Дмитра Слюсара у Любомлі. У нього залишилися дружина, батьки, брат.
Вічна слава захиснику України.
