Іванішин Тарас Вікторович
Народився 24.06.1984, загинув 11.09.2023
Тарас Іванішин народився 24 червня 1984 року в Костополі. Навчався у школах №2 та №8, закінчив Костопільський будівельно-технологічний коледж. Працював на різній роботі, їздив на заробітки. Захоплювався байкерським рухом. Мріяв створити сім’ю і мати дитину, розпочав ремонт своєї оселі, але закінчити не встиг – почалася війна. Тарас одразу пішов до військкомату, де стояла велика черга охочих. Йому спочатку відмовили, сказали чекати.
На службу Тараса Іванішина призвали у липні 2022 року. Двічі його забирали на збірний пункт, і двічі після співбесід, на яких він казав, що хоче служити і захищати країну, повертали додому. Утретє повістка прийшла у перші дні 2023-го. Після проходження медкомісії Тарас Іванішин у лютому 2023 року став до лав ЗСУ і склав присягу.
Спочатку проходив підготовку у навчальному центрі, потім його приписали до 82-ї десантно-штурмової бригади й перекинули у Миколаївську область, потім - у Дніпропетровську. Під час навчання Тарас здобув фах водія, а також пройшов на місці курс тактичної медицини й одержав сертифікат. Числився водієм десантно-штурмового відділення.
У червні 2023-го його підрозділ перекинули на Запорізький напрямок фронту. Рідним Тарас телефонував часто, та про своє перебування на «нулі» батькам не сказав.
Перший бойовий вихід у складі штурмової групи відбувся всередині серпня. День виходу з позицій Тарас назвав своїм другим днем народження, казав, що не знає, як вцілів, але обійшовся легкою контузією. Невдовзі був другий бойовий вихід.
Увечері 10 вересня 2023 Тарас зателефонував і повідомив, що йде на бойове завдання.
«Чекайте і моліться за мене», - були його останні слова.
За кілька днів, не маючи жодних повідомлень від сина, його мама Марія Іванішина звернулася до ТЦК з заявою. І отримала повідомлення, що її син, солдат Тарас Іванішин, 11 вересня 2023 року зник безвісти на полі бою біля села Вербове Запорізької області. Невдовзі ця територія була окупована.
Тараса розшукували, як могли: розпитували побратимів, через соцмережі шукали будь-яку інформацію, але нічого конкретного про зниклого знайти не вдалося. Тож була надія, що повернеться, може, у результаті обміну полоненими.
У травні 2025 року, після одного з останніх повернень тіл загиблих військовослужбовців, до рідних Тараса зателефонував слідчий з ГУНП в Черкаській області і повідомив про збіг ДНК-профілю одного з тіл з ДНК батьків Тараса Іванішина. Повторний аналіз підтвердив збіг. 5 червня 2025 року Головне управління Нацполіції в Черкаській області винесло постанову про ідентифікацію тіла Тараса Іванішина, загиблого 11 вересня 2023 року.
Костопільська громада прощалася з полеглим воїном 16 червня 2025 року. Чин похорону звершено у храмі Петра і Павла. Поховали Тараса Іванішина на кладовищі «Нове» в Костополі поряд з іншими воїнами Небесного легіону.
Світла пам’ять герою.
