Гута
Село Гута розташоване на лівому березі річки Голубої за 46 км від міста Костопіль і є центром Гутянського старостинського округу Костопільської територіальної громади.
Село Гута виникло наприкінці XVII століття як слобода, яку заснувала польська родина Савицьких. Поблизу слободи були розташовані скловарні, звідси, очевидно, виникла й назва села Гута: у давнину гутами називали скловарні або місця, де вони розташовувалися.
У Географічному словнику Королівства Польського є запис 1900 року про Гуту Степанську як слободу гміни Степань, що розташована за 82 версти від Рівного і налічує 208 мешканців.
У 1906 році Гута - село Степанської волості Рівненського повіту Волинської губернії. У 1921 році ця частина українських земель відійшла за Ризьким договором до Польщі. У Гуті збудували дерев'яний костел Пресвятого Серця Ісуса та створили римо-католицьку парафію. У 1920-1940-х роках XX століття у селі працював грязелікувальний санаторій, до якого їхали на лікування з усієї Східної Європи.
Під час Другої світової війни у результаті сутичок між місцевими польськими загонами самооборони та Українською повстанською армією у липні 1943 року село було спалене. Після війни Гуту відбудовували українці, однак санаторій, що також був зруйнований, не відродився.
У межах дослідження нематеріальної культурної спадщини села Гута у 2024 році відбулися музейні експедиції. Зібрано експонати для музею, серед яких посуд, гасова лампа, вишивані рушники, серветки та інше. Наукові працівники Костопільського краєзнавчого музею також записали спогади мешканців Гути Миколи Морозька, Лідії Козакової, Петра Новака, Ганни Абрамович.
Детальніше у відео:
