Збуж
Село Збуж під назвою Збуга як власність Петра Турчиновича згадане в акті 1545 року у списку Луцького замку в числі інших городень. Народні перекази свідчать, що люди, які жили за Бугом, рятуючись від татар і турків, тікали на схід. Одна група втікачів оселилася на підвищенні лівого берега річки Горинь. Від переселення з-за Бугу поселення назвали Збуж.
За адміністративним поділом Збуж раніше належав до Деражненського району Рівненської області, нині входить до Костопільської громади.
У Збужі є дерев’яна церква Архистратига Михаїла з дзвіницею. Коли і ким збудована – невідомо. Зважаючи на первісні форми, церкву могли збудувати у XVIII столітті, а у XIX столітті її добудували. З археологічних пам'яток на території села в урочищі Турія зберігся курганний могильник X–XIII століть.
У 1906 році село Збуж було у складі Стидинської волості Рівненського повіту Волинської губернії, у ньому нарахували 72 двори з 500 мешканцями.
Нині населення села становить близько 400 осіб.
