Командир, який тримав стрій — навіть коли все довкола палало
Вадим Сичугов на позивний «Сич» — командир взводу бригади «ГОРИНЬ». Вчитель інформатики та фізики Костопілського ліцею №3 з 2002 року, доброволець, інструктор, офіцер із бойовим досвідом з 2015 року. Пройшов Луганщину, Донеччину, Горлівку, Світлодарську дугу, Торецьк. Був поранений. Але не зламався. І не дозволив зламатися іншим.
Про бій 6 лютого
«О 08:02 на позицію зайшла російська ДРГ "Сенеж". Їх було не менше 14. Нас — шестеро. Але ніхто не розгубився. Хтось стріляв, хтось подавав БК, хтось заряджав магазини — працювали як один механізм. Як кулак. І це нас врятувало. Кричали: "Здавайтесь — будєтє жить". А ми їм: "За русскім корабльом вам дорога". Бій тривав понад годину. По нас били РПГ, одноразками, потім — мінометами. Вони замінували дорогу, щоби знищити групу, яка йшла нас витягувати. Зв’язок нам вибило одразу. Але в бліндажі була резервна рація. Вийшли на своїх. Попросили “Мавіка”. Нам підказували, де і що відбувається. І ми тримались. Не втратили нікого. І не дозволили зайти ближче.Тиша — це не завжди добре. Якщо над тобою не літає ворожий дрон — значить, щось готують. І ще одне: навіть якщо ви разом уперше — ви маєте бути командою. Не має значення, скільки вас. Має значення, як ви тримаєтесь.»
Від учителя — до офіцера
«У 2014 році я добровільно пішов у військкомат. Але не призвали — мав броню. У 2015 мобілізувався. Був у Луганській, Донецькій області. У 2016 демобілізувався. А коли загинув мій учень — молодий, 21 рік — я знову прийшов у військкомат. Підписав контракт і служив до 2018 року.У січні 2022 я знову підписав контракт. Уже тоді було зрозуміло: повномасштабна війна — неминуча. Пішов, щоб навчати. Спочатку був інструктором роти. Працював у центрі, на полігоні. Навчив багатьох. Сам проходив навчання в Британії у 2015, у Латвії — у 2023. Зараз звертаються до мене за порадою і командири, і хлопці. Бо це вже не проста війна — це технологічна війна.»
Про поранення
«На Торецькому напрямку, біля Очеретиного, отримав тяжке поранення. Був на реабілітації. Але повернувся. По здоров’ю — обмежено придатний. Але іншого варіанту немає. Ми звикли. Ми сильні. Тому продовжую тримати стрій.»
Підтримка від учнів
«Я багато років працював у Костопільському ліцеї №3. Учні досі підтримують. Посилка — 130 кілограмів, автівка, ноутбуки, сітки, балони — усе це зібрали вони. І це більше, ніж просто допомога. Це віра. Це тил.»
Про родину
«Моя дружина й донька виїхали до Австрії після повномасштабного. Донька вчиться, працює в туристичній сфері. За два роки ми бачилися лише двічі. Я — поки в строю. Можливо, залишуся в армії. Подивимось.»
Звернення до молоді
«Знаю, як важко зробити крок вперед. Але зробіть його зараз — щоб потім не довелося робити два назад. Нам потрібна ваша допомога. Нам потрібне підкріплення.»
Матеріал: 104 бригада тероборони ЗСУ "Горинь"
