Кондратюк Сергій Васильович
Народився 30.04.1985, загинув 19.08.2024
Сергій Кондратюк народився в Костополі, навчався у школі №1. Закінчив Костопільський будівельно-технологічний коледж і здобув спеціальність муляра-пічника-штукатура. У 2003 році пройшов строкову службу і деякий час працював у формуванні з охорони правопорядку місцевого райвідділу міліції. Коли у Сергія з дружиною народилася дитина, їздив на заробітки. Після виходу на пенсію батька пішов працювати на його місце водія навантажувача на підприємстві «Свиспан Лімітед».
До лав ЗСУ чоловіка мобілізували у березні 2022 року. У складі 104 бригади ТРО спочатку служив поблизу кордону з Білоруссю, потім навчався на сапера у Польщі. Одразу після закінчення курсу, 1 січня 2024 року, Сергій поїхав на Донеччину. Через місяць отримав поранення й повернувся під білоруський кордон. Тоді мав змогу приїздити додому відвідувати рідних.
У травні 2024 його бригада за наказом вирушила на Запоріжжя. Воював також на Херсонському та на Харківському напрямках фронту.
«Востаннє ми з чоловіком спілкувалися 18 серпня 2024 року, він написав, що виходить на завдання – і вже за кілька хвилин був не в мережі. Наступного дня командир повідомив, що Сергій зник безвісти поблизу села Табаївка Куп’янського району Харківської області. У мене були номери телефонів багатьох побратимів чоловіка. Вони розповіли, що того дня група з 13 осіб вийшла на завдання і що Сергій напевне загинув. Було багато поранених, Сергій теж мав тяжке поранення в руку. Розпочався мінометний обстріл, й осколок попав Сергієві у сонну артерію. Побратим рятував його, та не зміг. З цієї групи живим вийшов лише один, він і розповів, як усе було», - розповіла дружина Сергія Кондратюка Ірина.
Того ж дня територію, на якій зникла наша група, окупували ворожі війська. Вивезти тіла загиблих не було змоги.
Ірина Кондратюк розшукувала чоловіка, як могла. Думала, що він може бути в полоні. Аж одного разу побратим, який був з ним і вцілів, написав, щоб не шукала: Сергій загинув.
Після того, як родини побратимів з тієї групи подали до суду позови з проханнями визнати їх загиблими, Ірина Кондратюк, заручившись згодою батьків Сергія, у листопаді 2025 року також подала позов про визнання чоловіка загиблим. На підставі свідчень побратима, який був очевидцем і продовжує службу, Костопільський районний суд визнав розвідника-сапера Сергія Кондратюка загиблим 19 серпня 2024 року поблизу Табаївки на Харківщині. З 1 січня 2026 року рішення суду набуло законної сили.
У Сергія Кондратюка залишилися батьки, дружина, двоє дітей та сестра.
У серпні 2022 Сергій був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», у 2024-му удостоєний відзнаки Міністерства оборони України «За поранення».
Після рішення суду про визнання Сергія Кондратюка загиблим пошуки тіла не припиняються. Коли тіло загиблого буде знайдене та ідентифіковане, його поховають з військовими почестями.
