Ледне
Село Ледне колись було невеличким хутірцем на березі річки Мельниця, що загубився серед поліських лісів. Воно й нині оточене зусібіч лісом. Дата заснування села невідома. За розповідями старожилів, назва походить від холодної, «як лід», води у криницях і джерелах.
До 1795 року Ледне перебувало у складі Польщі, згодом увійшло до Волинської губернії Російської імперії. У 1920–1939 роках село знову належало Польщі. У цей період у Ледному запрацювала початкова школа.
У роки Другої світової війни на території села діяли майстерні з ремонту зброї для Української повстанської армії, шили одяг і взуття для повстанців, функціонувала школа радистів. Під час німецької окупації село палили, вбивали людей, однак воно вистояло.
У 1957 році в хаті мешканця Івана Новака відкрили перший магазин. До цього найближча крамниця була в Малому Мидську за 6 км від Ледного. Від Малого Мидська через ліс проклали дорогу з твердим покриттям. У січні 1990 року запровадили регулярне автобусне сполучення з тодішнім райцентром Костополем.
Нині в Ледному мешкає менше 100 осіб. Село входить до Маломидського старостинського округу Костопільської територіальної громади. Діти навчаються у Маломидському ліцеї.
Наукові співробітники Костопільського краєзнавчого музею КЗ "Центр культурних послуг" КМР у 2024 році відвідали села Малий Мидськ, Рудня та Ледне з метою дослідження історії сіл, збору спогадів старожилів та очевидців.
https://studio.youtube.com/video/7kU-vZBxqWs/edit
