Фінчук Олег Миколайович
Народився 30.10.1973, загинув 20.07.2023
Олег Фінчук народився у селі Великий Мидськ на Костопільщині, закінчив сільську школу. Його професійна кар’єра була пов’язана з міліцією - багато років працював у Костопільському райвідділі на різних посадах. У 2007 році закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ, здобув кваліфікацію юриста. Олег Фінчук вийшов на пенсію за вислугою років, розпочав будівництво власного будинку. Але розпочалася війна, і чоловік пішов у тероборону.
Повістка прийшла восени 2022 року. Проходив навчання в Україні, потім у Словаччині і знову в Україні. На початку 2023 року Олег у складі 42 окремої механізованої бригади військової частини А4667 поїхав на Лиман, служив водієм. Потім його підрозділ перекинули на Луганщину, де точилися запеклі бої.
Дружина Олега, Тетяна Фінчук, розповіла, що востаннє бачилася з чоловіком у травні 2023-го, коли їздила до нього з сином та донькою. Провели разом два дні.
Олег постійно перебував на зв’язку з родиною. 18 липня сповістив, що у ніч проти 19 липня йде на свій перший бойових вихід. Відтоді зв’язок з ним обірвався. А 21 липня Тетяна Фінчук отримала від військової частини сповіщення про те, що Олег Фінчук зник безвісти внаслідок наступальних штурмових дій ворога біля села Діброва Кремінського району на Луганщині.
Два роки Тетяна Фінчук розшукувала зниклого чоловіка через усі можливі канали, офіційні та неофіційні, й не одержала жодної звістки про те, що він може перебувати у полоні. Вона розшукала військовослужбовців, які були з ним разом у штурмовій групі. Лише через двох осіб, які повернулися з полону й перебували на реабілітації, змогла дізнатися про обставини загибелі свого чоловіка. Один з них не був упевнений, що Олег загинув, інший, який повернувся пізніше, підтвердив факт смерті. Їхня група на позиції потрапила в оточення, п’ятеро бійців потрапили в полон, інші загинули.
Отримавши цю інформацію, заручившись підтримкою сина та згодою військовослужбовця надати свідчення, Тетяна Фінчук подала до Костопільського райсуду позов про визнання її чоловіка померлим. У грудні 2025 року суд задовольнив цей позов. У нашого захисника залишилися мама, дружина, дорослий син та неповнолітня донька.
Тетяна Фінчук клопочеться про встановлення на цвинтарі кенотафу як місця пам’яті за загиблим на війні, чиї останки не знайдені. Пошук тіла у такому випадку не припиняється. Якщо останки Олега Фінчука буде знайдено та ідентифіковано, його поховають з військовими почестями.
