Захарчук Володимир Володимирович
Народився 18.10.1971, загинув 07.08.2024
Володимир Захарчук народився і жив у Костополі. Навчався у школі №5, працював мулярем в ремонтно-будівельному цеху Костопільського склозаводу. Згодом через скорочення потужностей підприємства Володимир звільнився й пішов працювати до місцевих підприємців лісового господарства. З часом влаштувався завідувачем господарством в Костопільську районну бібліотеку, де працював до повномасштабного вторгнення.
У 2016 році пройшов медкомісію і повідомив родині, що їде на фронт. Відтоді до вересня 2021-го воював у Луганській та Донецькій областях, перерви були лише на лікування. Мав захворювання та був визнаний обмежено придатним, однак службу не покинув, у перші дні повномасштабного вторгнення знову став до лав ЗСУ. Мав можливість залишитися в тилу, та не захотів залишати своїх побратимів.
Родину він любив і шанував, усіляко допомагав. Був люблячим сином, братом, дядьком своїх племінників. Після коротких відпусток на службу повертався з гумором, часто телефонував, цікавився здоров`ям рідних.
6 серпня 2024 року воїн зателефонував мамі, сказав, що не буде на зв`язку декілька днів і зателефонує, коли зможе. 12 серпня родині повідомили, що старший солдат Володимир Захарчук зник безвісти 7 серпня під час виконання бойового завдання біля Табаївки Куп’янського району Харківської області.
У травні 2026 року родині повідомили про ідентифікацію тіла загиблого Володимира Захарчука. У нього залишилися мама, сестра та двоє племінників, один з яких також перебуває на службі у ЗСУ.
У 2018 році Володимир Захарчук був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». У 2023 році за мужність та успішне виконання бойових завдань його було нагороджено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Відзначений також грамотами та подяками від командування, медаллю «Ветеран війни».
14 травня 2026 року Костопільська громада попрощалася з полеглим воїном. Його відспівали у храмі Петра і Павла, поховали на кладовищі «Нове» в Костополі.
Вічна пам’ять
