У Костополі відкрили меморіальну дошку на честь загиблого військового Андрія Корнійчука
4 вересня у Костополі урочисто відкрили меморіальну дошку на честь Андрія Корнійчука - нашого земляка, справжнього патріота рідного міста, який загинув захищаючи рідну країну.
Вшанувати пам'ять земляка прийшли рідні, друзі, знайомі, колеги та представники влади. Меморіальну дошку розмістили на приміщенні Костопільської міської ради. Цього дня її освячували священники ПЦУ.
Присутні, схиливши голови в хвилині мовчання, віддали данину шани світлій пам’яті Андрія та всіх воїнів, загиблих у боротьбі за свободу, територіальну цілісність та єдність України.
Право відкрити пам’ятну дошку надали дружині військового Юлії та їхнім донькам Софії та Анні.
Андрій Корнійчук віддав найдорожче – своє життя, захищаючи кордони нашої України. Відтепер пам’ятний знак на будівлі адмінприміщення буде постійним нагадуванням нам і наступним поколінням про героїчний подвиг незламного сина та захисника рідної України.
Світла пам’ять про нашого Героя назавжди залишиться у наших серцях! Герої не вмирають! Не вмирає і пам’ять про них..
Добрими, світлими словами пам’яті згадують Героя найрідніші йому люди.
«Наш ніжний, турботливий, мудрий, веселий татусь та чоловік. Ти завжди міг вирішити найскладніші задачі, знаходив мудру пораду та веселий жарт для розради.
Ти ні разу не продав себе, не шукав вигоди. Йшов по життю та ніс світло. Те, чому ти нас навчив, допомагає рухатись далі, хоча так тяжко без тебе.
"Наш тато веселун, супер герой, який завжди поспішав на допомогу. А тепер він ангел, і може ще сильніше захищати нас".
Коханий ти завжди в наших серцях, думках, розмовах. Твої дівчата» - такими словами згадують Андрія дружина та донечки.
" Андрій був відповідальним, працьовитим, мудрим і товариським, завжди знав і розумів чого хоче. Він надихав і підтримував нас всіх своєю енергією і позитивом! Він був сміливим і не боявся чогось нового, завжди хотів бути першим.
В усьому любив бачити красиве! Він був романтиком, мріяв змінити Світ на краще і вірив у це. Андрій був чуйним, добрим, щедрим сином, завжди кликав і чекав у гості... ми дякуємо Богу, що в нас був саме такий Син!
Ми приймаємо його вибір і рішення, низько вклоняємось і дякуємо за самопожертву заради всіх нас." – розповідають про Андрія батько - Олександр Володимирович та мама – Валентина Михайлівна.
Андрій був дуже впертим і наполегливим. Завжди мав свої думку і завжди її відстоював. Можливо був дещо наївним, бо вірив, що всі живуть такими ж ідеалами як він. Він дуже хотів змінити наше місто на краще. І не просто на словах, а робив для цього конкретні чіткі кроки.
А ще він був людина-свято. Він любив, коли до нього приходили друзі, завжди знаходив привід для радості та оптимізму; любив веселитися зі своїми донечками і племінниками. Його обожнювали всі діти, він завжди знаходив з ними спільну мову. Для них він був найкращим другом, а для мене він залишиться найкращими братом назавжди... – ділиться спогадами про брата сестра Анна.
